|
| Ip: 94.178.152.53 Тема: Славні імена Носівщини Це, мабуть, перша спроба звести воєдино ті розсіяні дані про наших героїв, Щиро дякую авторам дописів, використаних у книзі: Н. Калюжній, О. Дов- © Фурса В. М., 2009 |
3 квітня 2010
| Ip: 94.178.152.53 Тема: Славні імена Носівщини ПЕРЕДМОВА Час відсіює дрібне і другорядне, залишаючи головне, час змінює істо- рію і наші погляди на ті чи інші події, історичні постаті та історичні цілі. Та головним критерієм величі людини залишається те, що створене її талантом, розумом, працею, її натхненням, волею, мужністю. Про людей, що народилися, жили, творили на Носівщині, звеличували цей прекрасний край, прославили його і в Україні, і в світі ця книга. Це, мабуть, перша спроба звести воєдино ті розсіяні дані про наших геро- їв, видатних вчених, митців, спортсменів, трудівників, непересічних осіб. Тому книга не претендує на повноту і абсолютну довершеність. Використані статті, відомості, документи були написані різними людьми і в різні історичні періоди, що нерідко протирічать один одному і мають декілька варіантів. Тому читачеві варто об’єктивно і неупереджено ставитися до надрукованого. Безумовно, іс- нують ще невідомі матеріали, що можуть доповнити і збагатити вже написане, а нові події, нові герої також збагатять історію та славу нашого краю. Тому буду вдячним за будь-яку змістовну інформацію, яка дозволить наступне видання книги зробити повнішим і точнішим. Десятки небайдужих людей, тих, хто люблять і шанують свій край, до- клали свої зусилля, аби не загубилися у часі наші славетні земляки, щоб на- ступні покоління носівчан брали приклад з людей, що зросли на цій землі, хо- дили цими ж стежками і піднялися до вершин від наших порогів. Хочу висловити вдячність своїм батькам, а також Буняку А.І., Давиден- ко О.І., Кияниці В.В., Проскурні Р.І., Шовкун М.К., Яременко Н.К. та всім авто- рам матеріалів, без чиєї праці ця книга не відбулася б. |
3 квітня 2010
| Ip: 94.178.152.53 Тема: Славні імена Носівщини Персоналії книжок “Шестой горизонт”, “Долина кедров”, “Походные тетради”, “Стихо- творения и поэмы”, “Дом на Мойке” та ін. Секретар Ленінградської Спілки письменників. Народився в с. Володькова Дівиця (нині – Червоні Партизани) тор поетичних збірок, психологічного роману “Лисогори”, політик. Народився ських наук, директор Чернігівської обласної проектно-дослідної станції хімізації писав “Історію села Макіївки”, видану у 1996 році Всеукраїнським благодій- ним фондом “Відродження села Макіївки Носівського району Чернігівської об- ласті”. Жив, працював і похований у Макіївці Носівського району. Безбородьки Після смерті у 1799 році державного діяча, дипломата, канцлера, князя Олександра Андрійовича Безбородька його володіння, в тому числі і Носівку, одержав у спадщину молодший брат Ілля Андрійович Безбородько – дійсний таємний радник, С.-Петербурзький предводитель дворянства, сенатор. Ви- конуючи волю князя про відкриття на власні кошти “Воспитательного дома” І.А. Безбородько одержав згоду від імператора на будівництво і, разом з архітек- тором, розробив проект “гімназії вищих наук князя Безбородька”. Ілля Андрійович помер у 1816 році. Розпочату справу довершував його онук, граф А.К. Кушелев-Безбородько. Гімназія була відкрита 4 вересня 1820 року в Ніжи- Носівці. Випускник Носівської середньої школи № 1. Закінчив КПІ, працював в Інституті радіоелектроніки (НДІ “Квант”) Головним конструктором. Опубліку- вав близько 50-ти робіт з обчислювальної техніки. Почесний винахідник СРСР. Його винаходи і розробки впроваджені у різноманітних системах озброєння, громадський діяч. Укладач підручника із логіки та етики. Автор першого укра- їнського тлумачного словника. Автор першого проекту парового плуга. Веде ції, кандидат сільськогосподарських наук, автор багатьох сортів вівса, жита, гречки, цент кафедри технології і ремонту авіаційної техніки. Вчений-секретар меха- нічного факультету Київського інституту цивільної авіації. Автор 72 наукових механізованої ланки по вирощуванню картоплі у колгоспі ім. Чапаєва. Уродже- ли № 1. Працювала ще у церковнопарафіяльній школі. У 20-х роках працювала у лікнепі. Першою з педагогів району в 1939 році була нагороджена орденом завідувач очним відділенням Київської обласної лікарні. Очолювала відділення провідного офтальмологічного закладу України – “Центру мікрохірургії ока”. “За Батьківщину” на Чернігівщині. Очільник штабу партизанського руху при Вій- ськовій Раді 1-го Українського фронту. Герой Радянського Союзу, автор книги родної організації журналістів. Лауреат журналістських премій “Золоте перо” і “Кращий матеріал року”. Автор збірок віршів “Невмирущі громи” і “Світання дзвонів”. Переможець літературного конкурсу фонду “Відродження” (1997 р.). Народився в с. Держанівці Носівського району. Проживає в Корюківці, працює тор історичних наук, автор багатьох наукових праць. Народився в с. Володькова Дівиця (нині – Червоні Партизани) Носівського району. Бондаренко Леонід Іванович (07.11.1939 р.н.). Народився в Носівці. Доктор технічних наук з 1988 року, професор з 1991 року. Лауреат Держав- ної премії УРСР в галузі науки і техніки. Заслужений діяч науки і техніки. За- кінчив Горьківський політехнічний інститут. Працював на київських заводах “Ленінська кузня” та “Більшовик” інженером-конструктором. У 1995–2001 рр. засновник і генеральний конструктор, Генеральний директор Державного науково-технічного центру артилерійсько-стрілецького озброєння. Під його ке- рівництвом вперше в Україні розроблено та виготовлено артилерійські танкові занського загону ім. Котовського з’єднання Шукаєва. За участь у словацькому національному повстанні (1944 р.) його було обрано почесним громадянином м. Кошице. Після війни працював вчителем історії у Мринській школі. Братиця Іван (1824 р.н.). Рік смерті невідомий. Кобзар. Проживав на хуторі Новоселиця, що нині належить до с. Макіївка. Чеський мандрівник і вче- ний Людвік Куба у своїй праці “Співучою Україною”, виданій у 1887 році, та у ці. Закінчила 1-й Московський медичний інститут (1952). Працювала в 1952– 1983 рр. у Київському інституті гігієни праці та професійних захворювань (нині Інститут медицини праці АМНУ). З 1960-х керівник лабораторії промислових аерозолів. Провідний науковий співробітник Інституту проблем матеріалознав- ства НАНУ (1983–2000). Вивчала вплив умов праці на здоров’я робітників за нових методів одер- жання порошків металічних сполук і виробів з них на підприємствах порошко- тор хімічних наук (1999). Закінчив Чернівецький університет (1978). З 1983 року Союзу, лейтенант. Народився і навчався у с. Мрин. У 1942 році в 19 років був призваний до Червоної Армії. Командував стрілецьким взводом 248-ї окре- мої курсантської стрілецької бригади. Воював на Донецькому і Центральному фронтах. У боях на Сеймі та Дніпрі командував взводом. При форсуванні Дні- пра організував переправу і першим зі своїм взводом ступив на західний берег річки. Загинув при визволенні м. Києва. Нагороджений за виявлений героїзм та мужність орденом Леніна, Золотою Зіркою та орденом Олександра Невського. Похований у Вишгородському районі Київської області. Бровко Микола Миколайович (1951 р.н.) – народився в м. Носівці. Док- тор філософських наук. Професор кафедри філософії Київського державного лінгвістичного університету. Автор монографій “Активність художньої свідо- мості у системі культури” (1993), “Предмет естетики і мовознавство” (1994), “Історико-теоретичні аспекти активності мистецтва” (1995), “Активність мис- тецтва в культурно-історичному процесі” (1995), “Мистецтво, як естетичний фесор кафедри лісовідновлення та лісорозведення Національного Аграрного університету. Доктор сільськогосподарських наук. Підготував понад 110 друко- гону “За Батьківщину”, начальник медичної служби з’єднання. Будлянський Микола Георгійович (1953 р.н.) – автор збірок віршів “Ка- линові дощі”, “Стежки і вишні”, “Линовицький меридіан” та ін. Лауреат об- ласної премії ім. О. Десняка. Заслужений журналіст. Народився у с. Держанівці тор книг з історії рідного краю: “Сторінки історії Носівщини”, “Партизанська ського району. Закінчив Ніжинське культосвітнє училище, НДПІ ім. М.В. Гого- ля, ЧДПІ. Заслужений вчитель України. Створений ним у Носівській середній школі № 1 народний художній дитячий хор “Васильки” став лауреатом багатьох Всеукраїнських та міжнародних фестивалів народної творчості. Працював вчителем музики в Носівській гімназії. |
3 квітня 2010
| Ip: 94.178.152.53 Тема: Славні імена Носівщини Вербило Євген Федорович (1937–2005) народився в м. Ніжині. Працю- вав в Носівській районній газеті. Був головою Національної Спілки журна- лістів, головним редактором журналу “Фінансовий контроль”. Лауреат премії ім. Я. Галана. Заслужений журналіст України. Висовень Василь Іванович (1941–2007). Народний артист України. Ак- тор Харківського академічного драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка. Випускник Носівської середньої школи № 1. Висовень Володимир Степанович (1940 р.н.) – контр-адмірал, прожи- ває в м. Калінінград (Росія). Випускник Вищого Військово-морського училища ім. Макарова у Владивостоці (1958 р.). Закінчив у 1972 році військово-морську академію. Здійснив 20 дальніх походів. Уродженець с. Мрин. Вихор Іван Єлисейович (1878 р.н.). Дата смерті невідома. Учасник Російсько-Японської війни 1904–1905 років. Георгіївський кавалер. Народився в с. Калинівка. Вихор Степан Пилипович (1914–2002) – уродженець с. Калинівки, гене- рал-лейтенант. Похований у Москві. Власенко Григорій Зіновійович – народився у с. Червоні Партизани у 1931 році. Працював агрономом і головою колгоспу. Автор книг про рідний край – “Двокрилля” (спільно з М.О. Адаменком), “Від серця до серця”, “Під небом грозовим і чистим”. Власенко Петро Михайлович – народився в с. Галиця Ніжинського р-ну (10.03.1947 р.). Художник-пейзажист. Очолював 25 років Червонопартизанську середню школу № 1. Газюра Анатолій Андрійович (17.03.1964 р.н.). Уродженець Носівки. Легкоатлет-десятиборець, майстер спорту міжнародного класу. Закінчив Львівський інститут фізкультури. Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1989 р.). Неодноразовий чемпіон України. Учасник Ігор доброї волі (1990 р.). На змаганнях Кубка Європи у норвезькому місті Тронхеймі (1989 р.) зайняв 9-те місце. Нині проживає в Канаді. Галуза Григорій Григорович (21.01.1918 р.н.). Народився в с. Дебреве. Герой Радянського Союзу, капітан Гвардії. Учасник оборони Київа, Сталінгра- да, учасник битви на Курській дузі. Приймав участь у розгромі японських са- мураїв. Командир розвідроти 9-ї гвардійської механізованої бригади 3-го гвар- дійського механізованого корпусу. За успішні бойові дії в Литві нагороджений Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу. Глинка Микола Григорович (1910–1994). Народився у Мрині. Закінчив КДУ ім. Т.Г. Шевченка. Активний учасник Великої Вітчизняної війни. Понад 50 років працював викладачем Ніжинського Державного педінституту ім. М.В. Го- голя. Автор наукових праць, кандидат педагогічних наук. Гедройц Костянтин Каетанович (1872–1932) – вчений-грунтознавець, агро- хімік, академік АН СРСР з 1929 р. У 1922–1929 рр. керував агрохімічним відділом Носівської сільськогосподарської дослідної станції. Колишній президент Міжна- родної асоціації ґрунтознавців. Створив вчення про вбирну здатність ґрунту і ґрун- товий вбирний комплекс. Також вчення про роль ґрунтових колоїдів в утворенні ґрунту. Розробив класифікацію ґрунтів за складом увібраних основ, основи колоїд- ної хімії ґрунтів, методи їх хімічного аналізу. Лауреат премії ім. В.І. Леніна (1927). Гейко Олексій (1966 р.н.) – майстер спорту з легкої атлетики, призер СРСР з естафетного бігу, чемпіон світу з пожежно-прикладних видів спорту. Народився в с. Дебрево, випускник Носівської середньої школи № 3. Гейко Олександр Іванович (1910–05.05.1943) – партизан з’єднання “За Бать- ківщину”. Загинув, рятуючи пораненого товариша. Горобей Володимир Іванович. Народився в с. Макіївка. Віце-президент Акціонерної судноплавної холдингової компанії “Сі Трайдент”. Безпосередньо приймав участь у проектуванні і будівництві доріг в обхід Чорнобиля “Народичі- ЧАЕС” та “Чорнобиль-Страхолісся”. За активну участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС нагороджений Почесною грамотою Президії ВР УРСР. Губернатор Василь Сергійович (07.04.1912–09.05.1988) – селекціонер, кандидат сільськогосподарських наук. Очолював Носівську дослідну стан- цію. Працював над виведенням нових сортів ячменю. Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями СРСР, ме- далями ВДНГ СРСР, золотою медаллю І.В. Мічуріна. Вивів сорти ячменю: “Чернігівський” (1950), “Носівський-2”, “Чернігівський-5”, “Чернігівський-7”, “Носівський-6” та ін. Автор високоврожайного сорту “Деснянський-8”, що ви- рощували у різних областях СРСР та за кордоном. Губернатор Валентин Васильович (1939–1998) – доктор сільськогоспо- дарських наук, професор кафедри селекції і насінництва Українського Аграр- ного національного університету. Розробив наукові основи формування ознак і властивостей сортів самозапильних культур. Автор сортів озимої пшениці АН-1 та “Губернаторка”. |
3 квітня 2010
| Ip: 94.178.152.53 Тема: Славні імена Носівщини Давиденко Микола Григорович (07.04.1966–23.07.1986). Народився у с. Ганнівка. Воїн-афганець. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки. Данилко Галина Василівна (19.12.1924 р. н.). Народилася в м. Носівці, партизанка. З перших днів фашистської окупації – зв’язкова партизанського за- гону “За Батьківщину”. Підтримувала зв’язок з підпільною групою Якова Ба- тюка з м. Ніжина. Приймала участь у багатьох бойових операціях партизан. У 1945 році закінчила Носівську середню школу № 1 із золотою медаллю (пер- ша повоєнна медалістка школи). Після війни працювала у Київському Техноло- гічному інституті. Данилко Леонід Антонович (12.12.1955 р. н.). Народився в Носівці. Заслуже- ний архітектор України з 2004 року. Навчався в Київському інженерно-будівельному інституті. Працював в інституті Гіпроцивільпромбуд, у НДІ автоматизованих сис- тем в будівництві, у Науково-проектному архітектурному бюро “Ліцензіарх” голов- ним архітектором проектів. Від 1999 року – у ЗАТ “Планета-Буд”. Демченко Галина Олексіївна (1922–1986 рр.) – дитячий письменник, поет. Авторка книжок для дітей “Малятам” (1955), “Квіти-квітоньки” (1960), “Скаче зайчик” (1970) та ін. Працювала в журналі “Малятко”. Дитинство про- вела в с. Макіївці Носівського району. Дерев’янко Сергій Миколайович – генеральний директор видавництва “АСТ-пресс” (Москва). Має мринські корені. Дешко Михайло Онисимович – командир третього батальйону парти- занського з’єднання “За Батьківщину”. Динник Степан Іванович – Герой Соціалістичної Праці. Бригадир Носів- ського бурякорадгоспу, майстер з вирощування високих врожаїв зернових культур. Дитиненко Микола Васильович (04.04.1938–02.10.1994). Народився у Макіївці. Полковник ГРУ – Головного Розвідувального Управління при Гене- ральному Штабі Збройних Сил СРСР. Виконував завдання у таких державах як Афганістан, Гана, Сьєра-Леоне, Єгипет, Буркіна-Фасо, Італія, Куба та інших. Похований у Москві. Довгаль Спиридон Микитович (19.10.1896 Носівка – 15.10.1975 Мюн- хен) журналіст, політичний діяч. Під час боїв за Київ взимку 1917–1918 рр. – співорганізатор і командир Студентського куреня (важко поранений біля з-ду “Арсенал”). Згодом – підполковник Армії УНР. Перебував у таборах для інтернованих у Чехо-Словаччині. Закінчив економіко-кооперативний ф-т Укра- їнської господарської академії у Подєбрадах (1930) де викладав економіку. У Празі редагував журнал “Нова Україна” (1925-29), в Ужгороді та Хусті – “Вперед” (1932–38) і “Нова Свобода”, у Берліні – газету “Дозвілля” (1942–45), у Регенсбурзі – газету “Слово” (1945–46). Від 1950 р. – член ЦК Української соціалістичної партії за кордоном, пізніше – голова Української національної ради. Автор наукових праць з економіки, спогадів про Студентський курінь, брошури “Поворот од соціалізму” (Подєбради 1927 р.) де доводить, що устрій УСРР не має нічого спільного з соціалізмом, а трудящі взагалі позбавлені по- літичних і економічних свобод. Довгопол Іван Герасимович (1923 р. н.) – уродженець с. Макіївки. Генерал-лейтенант. В 1941 р. – командир взводу 350-ї стрілецької дивізії 61-ї Армії. Приймав участь у боях під Москвою. У 1943-му визволяв Смоленщину, форсував Десну, приймав участь у Білоруській та Східно-Пруській операціях у складі 3-го Білоруського фронту. У повоєнний час закінчив військову Академію ім. М.В. Фрунзе. У листопаді 1968 року був направлений до Єгипту військовим консультантом. Нагороджений орденом Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів, трьома орденами Червоної Зірки, “За службу Батьківщи- ні” 3-го ступеня та численними медалями. Довжок Євген Михайлович – голова Державного комітету нафтової, га- зової та нафтопереробної промисловості України. Народився у с. Калинівці Но- сівського району. Працював геологом на Чернігівщині. Дуб (Дубенко) Прокіп Михайлович – кобзар. Народився у 1844 році в с. Макіївці. Рік смерті невідомий. Осліп у дитинстві. Виступав у Ніжині та ін- ших містах і селах Чернігівщини. У 1886 році його спів слухав Людвік Куба – чеський вчений та мандрівник. Дуб’янський Федір Якович (1691–1762) – протоієрей, духівник імпера- триці Єлизавети Петрівни дочки Петра 1. Родина Дуб‘янських була засновни- ками с. Плоске. Дуб’янський Іван Якович (XVIII ст.) – борзнянський протопоп, вихо- дець із с. Плоске. Дуб’янський Ілля Петрович (1870–1934) – бандурист, автор самовчите- ля гри на бандурі, краєзнавець, лікар-фітотерапевт. Виходець із с. Плоске. Єфіменко Микола Сергійович (1947–2005) – народився в с. Макіївці. Пере- бував на комсомольській, журналістській, партійній роботі. З 1994 року – директор Носівської середньої школи № 4. Очолював районну організацію Народного Руху. У 1991 році скликав багатотисячний Носівський майдан – перший у боротьбі з тоталітарною системою. Віддав своє життя у боротьбі за нову Україну. Жмихов Віктор Олександрович (1939 р. н) народився в Носівці. Автор книг “Носівський вальс”, “Сім’я Гончар”, “Така гірка память”, “141-й окремий батальйон”. З його ініціативи та за активної участі було встановлено меморіаль- ну дошку у м. Ніжині в пам’ять про розстріляних у 1942 році жителів с. Червоні Партизани та перепоховано 150 чоловік. Заболотний Михайло Васильович (27.01.1939 р. н.) – генеральний ди- ректор ВАТ “Носівський цукровий завод”. Заслужений працівник промисло- вості України. Народився в с. Старий Биків Бобровицького району. Зла Марфа Федорівна – Герой Соціалістичної Праці (1970), доярка кол- госпу ім. Кірова. Похована в м. Носівці. Іващенко Т.А. – селекціонер Носівської дослідної станції у 20-х роках XX ст. Автор високоврожайного сорту цибулі “Старушівська-Носівська”, ко- тру вирощують в Україні, Казахстані та інших колишніх республіках Радян- ського Союзу. Ісаєнко Микола Андрійович – народився в с. Лихачів. Герой Радянсько- го Союзу. Танкіст. Особливо відзначився при обороні Ленінграда. Після війни жив і працював у Чернігові. |
3 квітня 2010
| Ip: 94.178.152.53 Тема: Славні імена Носівщини Кабаєв Леонід Миколайович (1935 р. н) – лауреат Ленінської премії СРСР (1970). Інженер-геофізик. Один з першовідкривачів родовищ нафти і газу у Си- біру. Випускник Носівської середньої школи № 1. Народився в с. Прогрес Козе- лецького району. Какало Олексій Васильович (1942 р. н.) – народився у с. Держанівка. Художник-пейзажист і портретист. Член Спілки художників України. Заслу- жений художник України, голова обласної Спілки художників України. Автор портретів скульптора В. Богомолова, “Портрету матері”, “Українки”, поло- тен “На дорогах війни”, “Чернігівська весна”, “Повінь на Десні”, “Новгород- Сіверський” та інших. Калініченко Микола Омелянович (1939 р. н.) – народився у м. Носів- ці, кандидат технічних наук. Начальник випробувальної станції Державного науково-дослідного інституту “Квант” у м. Києві. Автор розробок десятків електронних приладів. Лауреат Державної премії України. Калмановський Борис Мусійович (1908–1993) – український поет і педагог. Кандидат філологічних наук. Працював заввідділом освіти дорослих науково-дослідного Інституту педагогіки України. Написав понад 70 науко- вих праць. Серед них: “Максим Рильський. Життя і творчість”, “Підручник з української літератури для 7–8 класів шкіл робітничої і сільської молоді”, “Школа і завод”, збірка поезій “Наснага” та ін. Народився у с. Мрин Носів- ського району. Навчався у Мринському педагогічному технікумі, вчителював на Чернігівщині. Каталей Василь Васильович (1817–1877 рр.) – уродженець с. Плоске. Учасник російсько-турецької війни (1877–1878). Командував 3-ю піхотною гвардійською дивізією, яка відзначилася при визволенні болгарських міст Софії та Плевни. Загинув у бою. Похований у с. Плоске. Генерал-лейтенант російської армії. Каталей Григорій Васильович (XIX ст.) – полковник артилерії, учасник оборони Севастополя. Каталей Іван Васильович (XIX ст.) – дійсний статський радник і кава- лер, служив у Міністерстві внутрішніх справ. Кікош Михайло Іванович (1919–1949) – Герой Радянського Союзу. Де- сантник, старший лейтенант, командир стрілецької роти 120-го стрілецького полку 69-ї стрілецької дивізії. При форсуванні Дніпра у 1943 році за виявлений героїзм був нагороджений медаллю “Золота Зірка”. Уродженець м. Носівки. Кисіль Адам Свентогдич (XVII ст.) – пан радний корони Польської. Один з найвідоміших Носівських старост. Пізніше – Київський воєвода. Ка- штелян, генерал Київський, Житомирський, Овруцький. Збереглися пов’язані з ним назви сіл – Адамівка та Киселівка – колишні володіння Киселя. Кишенько Марія Герасимівна (1920–1995). Народилася в с. Мрин. Кан- дидат філологічних наук, автор досліджень із сучасної української мови. Майже півстоліття викладала у Ніжинському педагогічному інституті ім. М.В. Гоголя. Кияниця Василь Васильович (1950 р. н.) – майстер спорту СРСР, суддя Всесоюзної категорії, відмінник освіти УРСР та України, директор Носівської станції юних техніків. За його керівництва (з 1972 року і понині) станція ста- ла відомою у понад 200 країн світу. Її вихованці перемагали у Всесоюзних та Всеукраїнських змаганнях і чемпіонатах. Був відповідальним секретарем фе- дерації радіоспорту України (1987–1995), членом редколегії всеукраїнського журналу “Радіоаматор” (1993–2000). Депутат Носівської міськради протягом двох останніх десятиліть. Клименко Іван Євдокимович (1891–1942) – уродженець с. Рівчак-Степа- нівки Носівського району. Партійний і державний діяч України. Командир 45-ї Залізної дивізії. В 1922–1925 рр. – нарком земельних справ УРСР. Заступник наркому землеробства РРФСР та СРСР. У 1925–1927 рр. – другий секретар ЦК КП(б)У. Голова Сибірського крайвиконкому. Безпідставно репресований. Посмертно реабілітований. Козаченко Іван Васильович (1936–1999). Народився в Носівці. Самодіяль- ний композитор. Автор понад 200 пісень (збірка “Моя ти земле калинова”, 1994). Вів гуртки: оркестр народних інструментів, ансамбль бандуристів, ансамбль со- пілкарів. На першому всесоюзному фестивалі народної творчості ансамбль со- пілкарів удостоєний Диплома 2-го ступеня. Вчитель кобзаря Василя Нечепи. Козлов Володимир Ілліч (1941 р. н.) – лауреат Державної премії Украї- ни у галузі науки і техніки (1993). Провідний співробітник Інституту механіки Національної академії наук України, доктор фізико-математичних наук, член Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки. Ав- тор та співавтор понад 90 наукових робіт. Викладач Київського автомобільно- дорожнього інституту. Випускник Носівської середньої школи № 1 1958 року. Колесниченко Юрій Васильович (1937 р. н.) – уродженець м. Носівки, головний конструктор Броварського заводу порошкової металургії. Заслужений працівник промисловості України з 2004 року. За організа- цію впровадження на Броварському заводі порошкової металургії ресурсозбері- гаючої технології виробництва розпиленого залізного порошку і механізовано- го комплексу для її реалізації був удостоєний звання лауреата Державної премії УРСР (1988). Випускник Носівської середньої школи № 1 1955 року. Колос (Криворотова) Лідія Олексіївна (1952 р. н.). Народилася в Києві (батьки з Носівського району). Солістка тріо бандуристок “Україна” Національ- ної філармонії України. Народна артистка України. Компанець Василь Йович – уродженець с. Мрин. Командир мринської партизанської групи. Очолював бойові операції партизан. Воював ще в роки громадянської війни у загоні Остапенка проти кайзерівців. Загинув у бою (08.08.1943). Посмертно нагороджений орденом Слави 1-го ступеня. Кононенко Петро Семенович (20.02.1926–19.11.2003) – організатор сільськогосподарського виробництва, 30 років очолював колгосп у с. Лихачів. За цей час село стало одним із найкращих по соціальному розвитку у районі. Коробка Павло Степанович (06.05.1846–1920) – просвітитель, меценат, дійсний статський радник, член Державної Думи Російської імперії, мировий суддя м. Санкт-Петербург. Коровай Іван Андрійович – Герой Соціалістичної Праці. Заслужений вчитель Української РСР. З 1963 року – вчитель математики Фастівської серед- ньої школи-інтернату Київської області. Народився і виріс в Носівці, закінчив Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.В. Гоголя. Працював вчи- телем на Волині. Випускник Носівської середньої школи № 1 1947р. Короїд Олексій Степанович (1911–1988) – український економіст, член- кореспондент АН УРСР. Дитинство провів у с. Лихачів Носівського району. Навчався у Мринському сільгосптехнікумі. Костюченко Іван Дем’янович – партизан загону “За Батьківщину”, учас- ник громадянської війни. Воював з кайзерівцями у 1918 році. Під час бою в с. Червоні Партизани (1942 р.), перебуваючи в оточенні, застрелив фашистського офіцера. Сам отримав тяжкі поранення. Загинув, відмовившись здатися в полон. Кочерга Іван Антонович (1881–1952 рр.) – український драматург і поет. Народився у м. Носівці, навчався в Чернігівській гімназії, працював у м. Черні- гові. Заслужений діяч мистецтв УРСР. Лауреат Державної премії СРСР. Автор творів “Свіччине весілля”, “Майстри часу”, “Ярослав Мудрий” та ін. Кравець Тетяна Панасівна – заслужена вчителька УРСР. Під час Вели- кої Вітчизняної війни була зв’язковою партизанського загону “За Батьківщину”. Народилася в с. Тертишники. Нагороджена орденом Леніна. Криворот Петро Сергійович – уродженець Носівки, депутат Державної Думи Російської імперії. За революційну діяльність був засланий на довічну каторгу до Сибіру. Звільнила його революція 1917 року. Криворотова Любов Олексіївна (1949 р. н.) – народилася в м. Києві (батьки з Носівського району). Солістка тріо бандуристок “Україна” Національ- ної філармонії України. Народна артистка України. Кропив’янський Микола Григорович (1889–1948 рр.) – народився у с. Володькова Дівиця (нині с. Червоні Партизани Носівського району). Учас- ник громадянської війни в Україні, учасник першої світової війни. Начальник повстанського штабу та командуючий військово-повстанськими силами Чер- нігівщини та Північної Полтавщини проти німців та військ Скоропадського у 1918 році. Підполковник, один з організаторів революційного руху солдатів на Південно-Західному фронті. 3 березня 1918 року – начальник штабу Другої Української радянської армії. У 1918 році – командував Першою Українською радянською дивізією, 60-ю стрілецькою дивізією, що звільняла Чернігівщину від денікінців, керівник Ніжинського Серпневого повстання 1918 року. По- хований у м. Ніжині. Кропив’янський Микола Петрович – заслужений вчитель УРСР (1940). З 1906 по 1933 рік працював у м. Носівці вчителем молодших класів. Крупко Василь Олександрович (1960 р. н.) – народився в с. Козари, ви- пускник Носівської середньої школи № 3. Майстер спорту з легкої атлетики, неодноразовий чемпіон області, призер України з бігу на середні дистанції. Крупко Петро Миколайович (05.03.1958 р. н.) – народився в с. Данилів- ка Козелецького району. Дитячі та шкільні роки провів у с. Козари Носівського району. Заслужений юрист України, директор юридичного департаменту секре- таріату Кабінету Міністрів України. Міністр Кабінету Міністрів України. Кулініч Анатолій Андрійович (1963–1983) – народився в с. Степові Ху- тори. Воїн-афганець. Загинув, виконуючи інтернаціональний обов’язок. Наго- роджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Випускник Носівської серед- ньої школи № 1. Кульбеда Григорій Якович – випускник Носівської середньої школи № 1 1947 р. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Працював на бу- дівництві висотного корпусу Московського Державного Університету. Очолю- вав відділ містобудування в Ташкенті (Узбекистан), який займався впорядку- ванням міст Середньої Азії. Кульжинський Сергій Пантелеймонович (1880–1947). Засновник і пер- ший директор (1911–1930) Носівської сільськогосподарської дослідної станції. Радянський вчений, професор, доктор сільськогосподарських наук, заслужений діяч науки і техніки Молдавської РСР. Основні праці з питань культури бобо- вих, мотенізації піщаних грунтів. Кундюба Іван Дмитрович (24.04.1909–20.06.1975) – доктор історичних наук. Професор Національного університету ім. Тараса Шевченка. У 20-х роках XX ст. працював вчителем історії в Носівській школі № 1. Народився в с. Тер- тишники Носівського району. Куровський Іван Іванович (1951 р. н.) – заслужений будівельник Укра- їни. Генеральний директор фірми “Житлобуд”. Власник ПП “Агропрогрес” – відомий своєю благодійною та меценатською діяльністю. Лауреат Державної премії України в галузі архітектури. Кушелев-Безбородько – зять Безбородька, власник Носівки. Побудував перший цукровий завод у Носівці в центрі міста. Кушніров Микола Анатолійович (13.02.1977–27.12.1996) – матрос- прикордонник. Загинув на Дунаї рятуючи життя своїх товаришів. Навічно за- несений у списки військової частини № 9799. Народився в Носівці. Випускник Носівської середньої школи № 1. Лихацький Владислав Леонтійович (1926–2001) – відомий селекціонер, кандидат сільськогосподарських наук. Народився на хуторі Сухолиски При- луцького району. З 1950-го по 1993-й працював в Носівській дослідній станції. Здійснив роботу по удосконаленню технології вирощування насіння конюши- ни лучної та люцерни. Працював над впровадженням її у виробництво. Виве- дені під його науковим керівництвом сорти конюшини лучної: “Носівська-4”, “Носівська-5”, “Атлас”, “Агрос-12”, люцерни: “Чернігівська”, “Анді” та “Вла- дислава” широко розповсюджені в Україні та за кордоном. Лозицький Володимир Сергійович (1948 р. н.) – народився у с. Макіївці. Директор Центрального державного архіву громадських об’єднань України. Завідувач кафедри архівознавства Київського національного університету куль- тури та мистецтв. Кандидат історичних наук. Лопата Василь Іванович (1941 р. н.) – художник-графік, заслужений худож- ник України, лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка (1992 р.). Автор худож- нього оформлення банкнот української гривні (1996 року). Автор книг “Десь на дні мого серця”, “Живопис і графіка”, “Метаморфози гривні”. Уродженець с. Нова Басань Бобровицького району. Матір і брат художника живуть у с. Козари. Лянскоронський Василь Григорович – археолог, історик-дослідник, ну- мізмат, знавець історичної географії та історії Київської Руси. Магістр російської історії (1899). Автор монографії “История Переяславской земли с древнейших времен до половины XVII ст.”. Дослідник історичного минулого Носівки. Ляшенко Василь Іванович (12.11.1902–1975) – фізик, професор, завід- увач кафедри фізики напівпровідників Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1970). Народився в Носівці. Ляшенко Микола Антонович (1946 р. н.) – фотожурналіст Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Директор видавництва “Бібліо- тека українця” (видано понад 200 книг). Реорганізував районний краєзнавчий музей у музейно-виставковий комплекс. Ляшко О.М. – генерал-майор. Народився в с. Червоні Партизани. |
3 квітня 2010
| Ip: 94.178.152.53 Тема: Славні імена Носівщини Макаренко Олексій Семенович (1913 р. н.) уродженець хутора Підгайне поблизу м. Носівки. Капітан 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії. 29 квітня 1945 року при форсуванні річки Ельби в районі м. Дрезден врятував прапор військової частини, отримавши важке поранення. Його молодший брат Макаренко Микола (1917–1942) героїчно загинув при обороні Севастополя. Мокієвський Костянтин – засновник с. Макієвки (1695 р.), полковник, родич І.С. Мазепи. Малинка Дмитро Тимофійович (1897–1964) – народився на Ічнянщині. Заслужений лікар України. Закінчив гімназію в м. Ніжин, медичний факультет КДУ. З 1929 року і до кінця життя працював у с. Мрин. Під його керівництвом по- будована лікарня, в якій працювали терапевтичне, хірургічне, дитяче, акушерське відділення, виконувались складні операції. На війні – військовий лікар-хірург. Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки. Малинка Олександр Никифорович (19.08.1865–22.05.1941 рр.) народився в с. Мрин Ніжинського повіту в сім’ї священника. Навчався в Ніжинській гімназії, Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька у 1890 році. Близько сорока років працював на освітянській ниві в м. Києві, Черкасах, Глухові, Острозі, Кременчузі. Фольклорист-етнограф. Автор праць: “Малоруське весіл- ля” (1897), “Родини й хрестини” (1898). “Івана Купала в Чернігівській губернії”, “Кобзарі О. Власко та Д. Симоненко і лірник А. Іваницький, їхній репертуар” та ін. Написав “Особенности говора г. Мрина Нежинского уезда Черниговской губер- нии” (1892), “Сборник материалов по малоруському фольклору” (1902) в якому широко представив фольклор Чернігівської, Волинської, Полтавської та деяких інших губерній (колядки, щедрівки, загадки, прислів’я, примовки, жарти, повір’я, замовляння, рецепти народної медицини, прикмети, розповіді, казки, апокрифи, перекази), “Кобзарі і лірники” (1903) та інші. Удостоєний премії ім. М.В. Гого- ля Російської академії наук. Дійсний член московського Товариства любителів природо-знавства антропології та етнографії. Голова Ради Всеукраїнського етно- графічного товариства (з 1928 р.). Один з редакторів журналу “Побут”. Матійко Ліза (1918–1941) – партизанка-розвідниця загону “За Батьків- щину”. Під час виконання бойового завдання була видана зрадниками гестапо. Загинула від тортур. Похована в братській могилі м. Носівки. Уродженка с. Тов- качівки Прилуцького району. Матрос Олександра Пилипівна – головний науковий співробітник Но- сівської селекційно-дослідної станції. З 1977 року працює над селекцією вівса. Близько 90 % вівсяних площ Україна засіває сортами О.П. Матрос. Матюшко Ростислав Павлович (1934 р. н.) – завідуючий курсом радіа- ційної медицини, професор кафедри медичної радіології Національного медич- ного університету ім. Богомольця. Лауреат Державної премії УРСР. Народився в с. Софіївці. Медвідь Петро Іванович (1939 р. н.) – заслужений журналіст України, прес-секретар товариства “Чернігівське земляцтво” в Києві, заступник голов- ного редактора газети “Урядовий кур’єр”. Автор книг “Мамина колиска”, “Світ- ло зеленої ракети”, “Дні і ночі кордону”, “Застава за хмарами”. Автор сценаріїв документальних фільмів про охоронців кордону. Народився в с. Червоні Парти- зани Носівського району. Микула Сергій Михайлович (1961 р. н.) – народився і живе в Носівці. Навчався в школі № 4, а пізніше – в № 1. Майстер спорту СРСР з багатоборства радистів, призер республіканських і учасник всесоюзних змагань. Мірошник Андрій Степанович (1922–27.01.1944) – Герой Радянського Союзу, уродженець с. Плоске. Командуючи ротою, здійснив висадку морського десанту на берег Керченського півострова. Там, у важких кровопролитних боях, рота знищила понад 200 солдат і офіцерів противника. Оволоділи селищем Ель- тиген. Бійці посприяли просуванню радянських військ вглиб ворожої території. Похований у Тамані, Темрюкського району, Краснодарського краю, Росії. Мірошник Гаврило (загинув у 1943 р.) – партизан, політрук роти ви- нищувального батальйону партизанського загону “За Батьківщину”. Міщенко Віктор Григорович (19.05.1965–30.07.1985) – народився в с. Червоні Партизани. Воїн-афганець. Отримавши важке поранення, не зали- шив своєї бойової позиції і до останнього вів вогонь, захищаючи життя товари- шів. За це посмертно був нагороджений орденом Червоної Зірки. Мовчан Борис Олексійович (1928 р. н.) – український вчений у галузі фізико-хімії металів, академік АН УРСР з 1978. Лауреат Державної пре- мії України в галузі науки та техніки (1974). Лауреат Ленінської премії (1984). Народився в с. Макіївці Носівського району. Мокренець Ольга Іванівна (1914–1943) – партизанка-підпільниця заго- ну “За Батьківщину”, медсестра. Під час бойової операції виносила з оточення тяжко пораненого партизана Гаврила Мірошника і потрапила в полон. Загину- ла від тортур в гестапо. Похована в братській могилі в м. Носівці. Уродженка с. Петрівці на Прилуччині. Музиченко Степан Михайлович – композитор, письменник, худож- ник, журналіст. Член Спілки художників України. Автор книги “Подих землі” (1964 р.). Вийшла книга “Зібрання творів С.М. Музиченка та спогадів про ньо- го” (1996 рік). Уродженець с. Макіївки Носівського району. Мусіни-Пушкіни Одними з власників Носівки у ХІХ столітті була родина Мусіних-Пушкіних. Олексій Іванович Мусін-Пушкін (1744–1817) – граф, президент Росій- ської Академії мистецтв прославився тим, що відшукав чимало стародавніх лі- тописів та цінних історичних документів, опублікував “Руську правду”, “Слово о полку Ігоревім” та інші. Його син був одружений з онукою В.В. Капніста – російського драматур- га та поета – Єлизаветою Василівною. Онук, теж Олексій Іванович, був одружений з дочкою Кушелева- Безбородька. Граф Володимир Олексійович Мусін-Пушкін ввів у дію Носівський цу- кровий завод. Набок Василь Кирилович (1915–1967) – вчитель, фронтовик, подвиж- ник, директор Носівської середньої школи № 1. Його зусиллями та працею організованих ним учнів, батьків та вчителів було збудоване нове приміщення школи. На той час – найкраще в районі. Нечепа Василь Григорович (1950 р. н.) – кобзар і лірник, представник Чернігівської кобзарської школи. Народний артист України. Виступав у бага- тьох країнах світу. В Канаді вийшли касети з його піснями: “Через віки і сер- ця”, “Пісні з берегів Десни”, “Лірницькі пісні кобзаря-лірника Василя Нечепи”. Родом з Носівки. Працює в обласній філармонії з 1982 року. Лауреат премії ім. Нечуя-Левицького, лауреат премії ім. Т.Г. Шевченка 2006 року. Овод Валентина Яківна – народилася в Носівці. Журналіст, поетеса і прозаїк. Організатор культурологічного центру “Спадщина” у місті Харкові, подвижниця Українського культурного центру. Овод Володимир Васильович – доктор-мікробіолог. Народився в Носівці у 1954 році. Нині живе і працює в м. Тампере (Фінляндія) над створенням ДНК- вакцини проти ВІЛ-СНІДу. Він є співавтором підручника “Імунологія. Практи- кум”. Має патенти на винаходи. Випускник Носівської середньої школи № 1. Оксимець Григорій Андрійович – народився в 1938 році в Носівці. Почес- ний шахтар України, депутат Луганської обласної Ради п’яти скликань. 30 років працював на шахті “Черкаська-північна-1” (нині –“Слов’яносербська”). Олбинський Василь Олександрович (1914–20.02.1945) – Герой Радян- ського Союзу. Проходив службу у 9-й окремій понтонній механізованій бригаді 60-ї Армії. Командуючи групою понтонників, під вогнем ворога навів понтон- ний міст через Дніпро і забезпечив переправу радянських військ на інший берег Дніпра. Відзначився на Волзі, Віслі, Одері. Загинув уродженець с. Лосинівки у Німеччині. Похований у Польщі. Олексієнко Семен Герасимович (1850–1927) – житель Мрина. Понад 25 років був волосним старшиною с. Мрин, працював управляючим маєтку П.С. Коробки, був його правою рукою. Остапенко Іван Григорович (1892–1937) – голова ніжинського повіто- вого ревкому, командир партизанських загонів в час боротьби з денікінцями. Народився в с. Мрин. Остренський Олексій Іванович – уродженець с. Макіївки. Монах Авель Афонського монастиря у Греції. Жив наприкінці XIX на початку XX ст. Похо- ваний на горі Афон. |
3 квітня 2010
| Ip: 94.178.152.53 Тема: Славні імена Носівщини Павленко Віктор Олексійович (1886–1937) – народився в Носівці. Доктор медичних наук з 1922 року, професор військово-медичної Академії у м. Петербурзі, де завідував кафедрою військово-польової хірургії. Похований в Санкт-Петербурзі поблизу Олександро-Невської Лаври. Падун Віталій Андрійович (03.01.1948 р. н.) – народився в Носівці. З 1987 року обіймає посаду директора підприємства “Автотранспошта” УДППЗ “Укрпошта” – одного з найбільших транспортних підприємств України. Пархоменко Андрій Васильович (10.07.1935 р. н.) – народився в с. Ко- зари. Член Національної спілки художників України, автор історичних картин, пейзажів, портретів. У серії портретів “Славетні Українки” – Анна Ярославів- на, Роксолана, Соломія Крушельницька, Ліна Костенко, Маруся Чурай, Маруся Богуславка та інші. Лауреат премії ім. Тараса Шевченка. Пасічник Микола Іванович – директор Киселівської початкової школи. Автор “Букваря”, дитячий поет, вчитель-новатор. Петькун Олександр Григорович – доктор філософських наук, академік Міжнародної академії сходознавства. У 1970–1985 роках збирав фольклорний матеріал у селах Носівського району. Пісоцький Микола Антонович – головний підривник-артилерист парти- занського загону “За Батьківщину”. Керував взводом підривників, що знищив фашистський бронепоїзд “Адольф Гітлер” на 117-му кілометрі поблизу Носів- ки. Командир батальйону. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапо- ра, медаллю “Партизану Вітчизняної війни” 1-го ступеня. Плющ Павло Павлович (1896–1975) – науковець, поет. Автор праць з іс- торії мови, синтаксису та пунктуації. Уродженець с. Володькова Дівиця (нині – Червоні Партизани) Носівського району. Пободайло Степан (XVII ст.) – Чернігівський полковник. Учасник народно- визвольної війни 1648–1654 рр. З 1652-го року – наказний гетьман Задніпров’я. Обороняв Чернігівщину від польсько-шляхетських загарбників у 1654 році. Очо- лював Чернігівський полк в боях у Білорусі та Литві. Загинув у 1654 році. Поживотько Микола Максимович (1938 р. н.) – народився в Носівці, випускник Носівської середньої школи № 1 1957 року. Закінчив КАДІ, три- валий час очолював Управління Київміськавтодору. Нині знаходиться на за- служеному відпочинку. Примак Федір Якович (1899–1981). Уродженець с. Софіївки, доктор медичних наук, професор з 1939 р. Закінчив Київський медичний інститут і працював в ньому завідуючим кафедрою. Член правління Українського респу- бліканського наукового товариства терапевтів, член редколегії журналу “Вра- чебное дело”. Заслужений діяч науки УРСР. Прокоп’єва Ганна Федорівна (1922–2004) – вчителька, подвижниця, фронтовик. Народилася і працювала в Носівці. Пузін Віталій Миколайович (27.01.1962–15.02.1984) – воїн-афганець. Прикриваючи відхід своїх товаришів, отримав важке поранення. Підірвав гра- натою себе та кількох ворогів. Посмертно нагороджений орденом Леніна. По- хований у смт. Лосинівці. Пустовгар Федір Єрмолаєвич – уродженець хутора Бекарщина (нині Кле- нове, що входить до с. Ганнівка). Командир 9-го гвардійського полку 4-ї гвардій- ської Овруцької Червонопрапорної орденів Суворова і Богдана Хмельницького повітряно-десантної дивізії. Загинув 1945-го року у Чехословаччині. Похований у м. Ніжині. Реп’ях Станіслав Панасович (1938 р. н.) – член Спілки письменників України, голова обласної письменницької організації. Автор близько 30-ти книг поезії, документальної прози, літературознавчих та краєзнавчих праць, пере- кладів. У 1997–1998рр. вийшла збірка творів у трьох томах. Лауреат міжна- родної премії ім. Г. Сковороди, міждержавної премії ім. Бояна, всеукраїнської премії ім. В. Сосюри, обласної премії ім. М. Коцюбинського. Заслужений пра- цівник культури Чувашії. Твори С. Реп’яха виходили 12-ма мовами. Родом з с. Макіївки Носівського району. Рогоза Георгій Георгійович (1921–1987) – краєзнавець. Відшукав в архі- вах і опублікував велику кількість матеріалів з історії нашого краю, співавтор матеріалів про Носівський район в “Історії міст і сіл УРСР”. Працював учите- лем, директором, інспектором шкіл. Викладав педагогіку у Полтавському педа- гогічному інституті та НДІ педагогіки УРСР. Розумовський Андрій Кирилович (1752–1836) – державний діяч, ди- пломат. Син К.Г. Розумовського. З 1815 року – князь. З 1790 по 1799 та з 1801 по 1807 рік – посол Росії у Відні. Був прибічником російсько-австрійського союзу. Один із керівників російської делегації на Віденському конгресі (1814– 1815). Церква в с. Адамівка, збудована його матір’ю, є найстарішою будівлею в Носівському районі. Розумовський Олексій Кирилович (1748–1822) – граф, державний діяч. Син К.Г. Розумовського. У 1810–1816 рр. – міністр народної просвіти. Сприяв розширенню мережі шкіл та гімназій. Ройченко Олександр Олександрович (1911–05.10.1943) – Герой Радян- ського Союзу. Народився в с. Хотень Сумської області. Воював на Брянсько- му та Центральному фронтах. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17.10.1944 року за мужність і героїзм, виявлені при визволенні Чернігівщини і форсуванні Дніпра, командиру 2-ї мінометної роти 1033-го стрілецького полку 280-ї Конотопської стрілецької дивізії старшому лейтенанту Ройченку О.О. по- смертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Похований у м. Носівці. Рудановський Леонід Платонович (21.11.1814–20.08.1877) – генерал- лейтенант Генерального штабу Російської армії. Народився в с. Мрин. Майже 20 років його служби на Кавказі припали на час Російсько-Турецьких воєн. Повний кавалер орденів святих Анни, Володимира, Георгія з усіма відповід- ними регаліями – з короною, з бантом, з мечами. Нагороджений золотою шпа- гою “За хоробрість”, орденом “Білого орла” та іншими. Помер у Марієнбаді (Богемія). Похований у Мрині. Руденко Роман Андрійович (30.07.1907–23.01.1981) – народився в с. Но- сівці в сім’ї селянина-бідняка (тепер м. Носівка), радянський юрист, Генераль- ний прокурор СРСР, дійсний державний радник юстиції, Герой Соціалістичної Праці (1972 р.). Закінчив вищу юридичну школу і курси при Всесоюзній право- вій академії (1941). В органах прокуратури з 1929 року. В 1944–53 рр. – прокурор УРСР; з 1953 року – Генеральний прокурор СРСР. В 1945–1946 рр. виступав Головним обвинувачем від СРСР на Нюрнберзькому процесі над головними німецькими воєнними злочинцями. Почесний доктор юридичних наук Празького та Бер- лінського ім. Гумбольдта університетів. Нагороджений 5-ма орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Червоного Прапора, медалями. З 1972 року – Герой Соціалістичної Праці. Руденко Федір Андрійович – доктор геологічних наук, професор. На- родився у Носівці. Рудий Борис – кандидат у майстри спорту з легкої атлетики, перемо- жець першості України серед сільських школярів, призер СРСР з естафетного бігу. Уродженець с. Мрин. Рудь Микола Васильович (22.05.1938–03.06.1994) – голова колгоспу, до- свідчений організатор сільськогосподарського виробництва, заслужений пра- цівник сільського господарства УРСР з 1989 р. За короткий час багато зробив для соціально-економічного розвитку сіл Степові Хутори та Шлях Ілліча, де очолював колгоспи. Народився в с. Коломійцівці. |
3 квітня 2010
|
| Закрити |
